Повномасштабна війна, розпочата росією 24 лютого 2022 року, стала безпрецедентним викликом для всіх сфер державної політики України, включно з екологічною. Умови воєнного часу докорінно змінили пріоритети держави, суспільства та бізнесу, висунувши на перший план питання безпеки, виживання та макрофінансової стабільності.
У цьому контексті екологічна політика опинилася в особливо вразливому становищі: з одного боку, війна спричинила масштабні екологічні збитки, з іншого — можливості для системної екологічної відповіді істотно звузилися.
Ресурсно-аналітичний центр “Суспільство і довкілля” проаналізував еволюцію екологічної політики України у період з 24 лютого 2022 року до 31 грудня 2025 року не через окремі рішення або сектори, а як зміну політики як системи. Йдеться про те, як формувався порядок денний, які актори визначали пріоритети, якою мірою зберігався або руйнувався цикл політики та яку роль відігравала європейська інтеграція.
Серед ключових висновків:
- екологічна політика України під час повномасштабної війни не зникла, але втратила системність і стратегічну логіку: повноцінний цикл політики був перерваний і замінений декларативними ініціативами, точковими реформами та експериментами, тоді як європейська інтеграція містить ризик механічного наслідування acquis без формування власної політичної ідентичності;
- війна не лише обмежила спроможність держави, а й переформатувала роль охорони довкілля;
- зростання прозорості не було ознакою зрілості політики, а радше наслідком слабкості інституцій;
- «зелене відновлення» стало радше комунікаційним брендом, ніж інструментом політики.
Ці тенденції створюють серйозні виклики для післявоєнного відновлення. Без відновлення повноцінного політичного циклу, стратегічного бачення та власної екологічної ідентичності Україна ризикує увійти в ЄС із формальною, але внутрішньо слабкою екологічною політикою.
Детальніша інформація:
