Регламент (ЄС) 2024/1991 про відновлення природи – новий законодавчий акт, прийнятий у 2024 році як частина ЄЗК та Стратегії біорізноманіття ЄС до 2030 року. Він став фундаментальним законодавчим актом ЄС, спрямованим на подолання екологічної кризи в ЄС через системне відновлення деградованих екосистем.
Регламент впроваджує комплексний механізм, яким окреслені юридично обовʼязкові цілі з відновлення природи як для ЄС, так і для його держав-членів. Кожна держава-член ЄС зобовʼязана розробити та подати детальний план відновлення природи, який визначає конкретні заходи, часові рамки та механізми фінансування відновлення різних видів екосистем.
Набуття Україною статусу країни-кандидата на членство в ЄС поставило на порядок денний питання перетворення вимог Регламенту у національний правопорядок у сфері охорони та збереження біорізноманіття. Питання загострилося і руйнівними наслідками війни рф проти України, які вона завдала природі України.
Впровадження Регламенту про відновлення природи є важливим елементом процесу євроінтеграції України. Це сприятиме відновленню екосистем та захисту біорізноманіття в Україні, відбудові України, де відновлення природи стане не лише екологічним, але й економічним і соціальним пріоритетом.
Попри очевидні переваги, імплементація Регламенту супроводжується низкою викликів.
Серед ключових:
- неузгодженість та фрагментованість українського довкіллєвого законодавства і політики у запровадженні заходів із відновлення екосистем;
- недосконалість систем екологічного моніторингу та оцінки стану екосистем;
обмежені фінансові ресурси для природоохоронної діяльності; - недостатня інституційна спроможність відповідних органів.
Подолання цих перешкод потребуватиме не лише законодавчих змін, але й трансформації підходів до планування, реалізації та оцінки ефективності природовідновлювальної діяльності в Україні.
Як Україні підготуватися до імплементації Регламенту ЄС про відновлення природи?
- Законодавча адаптація – зміни національного законодавства.
Ефективна імплементація регламентів вимагає від держав-членів ЄС оцінити національне законодавство на відповідність положенням регламентів та за необхідності внести відповідні зміни. Україні, як країні-кандидату на вступ до ЄС, також варто провести скринінг власного законодавства для того, щоб на момент вступу ми були готові впроваджувати вимоги Регламенту.
- Інституційне управління, координація та залучення зацікавлених осіб.
Регламент охоплює комплекс екосистем, які потрібно відновити. Національні плани з відновлення (НПВ) визначатимуть комплексну систему заходів із відновлення. Регламент прямо вказує на необхідність синергії НПВ з іншими політиками та документами планування. У кожній державі-члені ЄС існує система органів, відповідальних за впровадження відповідних політик. Тому на початкових етапах держави вирішували питання управління та координації процесу прийняття НПВ.
Питання управління та координації при прийнятті НПВ постане і перед Україною. Тому нам варто вже приділити увагу цим питанням.
- Посилення організаційних і фінансових інструментів.
Залучення міжнародних інвестицій для фінансування заходів із відновлення є критично важливим для України, враховуючи обмеженість внутрішніх ресурсів у воєнний період. Профільне міністерство працює у цьому напрямі та має позитивні приклади такої співпраці.
Одним із потенційних напрямів є залучення приватного сектору у заходи з відновлення. Зрештою, Регламент закликає держави створювати спеціальні механізми (наприклад, фінансові стимули, податкові пільги та інші інструменти), які б заохотили приватний сектор інвестувати у проєкти з відновлення.
Очевидно, що для України буде вкрай складно повноцінно впровадити усі вимоги Регламенту. Однак, важливо розпочати реалізацію пілотних проєктів ще до фактичного вступу до ЄС. Це дасть можливість Україні продемонструвати прогрес у наближенні до Регламенту.
Детальніша інформація:
