17 червня 2024 року Рада ЄС прийняла свою позицію («загальний підхід») щодо цілеспрямованого перегляду рамкової директиви про відходи з акцентом на харчові та текстильні відходи.

Загальний підхід спрямовано на запобігання відходам від швидкої моди та на спрощення  повторного використання. Він також встановлює амбітні цілі щодо значного скорочення харчових відходів до 2030 року. Враховуючи те, що харчовий і текстильний сектори є відповідно першим і четвертим найбільш ресурсомісткими секторами, прийнята угода є важливим кроком на шляху до більш сталої та циркулярної європейської економіки.

Харчова галузь

Щороку в ЄС утворюється понад 58 млн тонн харчових відходів (131 кг на одного жителя), що становить приблизно 132 млрд євро. Крім того, на харчові відходи припадає близько 16% загальних викидів парникових газів з продовольчої системи ЄС.

Запропонована директива встановлює обов’язкові цілі щодо скорочення харчових відходів до 2030 року:

  • − 10% у переробці та виробництві;
  • − 30% на душу населення у роздрібній торгівлі, ресторанах, закладах громадського харчування та домогосподарствах.

Цільові показники скорочення харчових відходів будуть розраховані у порівнянні з обсягом, виробленим у 2020 році, оскільки це був перший рік, коли дані про харчові відходи були зібрані за гармонізованою методикою. Державам-членам дозволено використовувати референтний рік до 2020 року, якщо на національному рівні були запроваджені адекватні методи збору даних.

Загальний підхід дозволяє державам-членам також використовувати 2021, 2022 або 2023 роки як референтні роки, оскільки дані за 2020 рік у деяких випадках можуть бути нерепрезентативними через пандемію COVID-19.

Текстильна галузь

ЄС генерує 12,6 млн тонн текстильних відходів на рік. Лише на одяг і взуття припадає 5,2 млн тонн відходів, що еквівалентно 12 кг відходів на людину щороку. Наразі лише 22% таких відходів збирається окремо для повторного використання або переробки, а решта часто спалюється або йде на сміттєзвалище.

Чинна рамкова директива про відходи, яка діє з 2008 року, зобов’язує держави-члени забезпечити роздільний збір текстилю для повторного використання, підготовки до повторного використання та переробки до 1 січня 2025 року. 

Розширена відповідальність виробника

Пропозиція щодо перегляду рамкової директиви про відходи передбачає гармонізовані схеми розширеної відповідальності виробника (РВВ), які вимагатимуть від модних брендів і виробників текстилю сплачувати збори, щоб допомогти фінансувати витрати на збір і переробку текстильних відходів. Ці схеми будуть створені протягом 30 місяців після набрання чинності цією директивою. Міністри погодилися включити мікропідприємства до сфери їх дії.

Рівень цих зборів буде залежати від циркулярності та екологічних характеристик текстильних виробів (відомих як еко-модуляція). Оскільки запобігання марнотратству є найкращим варіантом, загальний підхід передбачає, що держави-члени можуть вимагати більш високих зборів для компаній, які дотримуються промислової та комерційної практики «швидкої моди».

Коли справа доходить до швидкої моди, то більшість одягу утилізується до того, як він зношується, і відповідно зростає вплив швидкої моди на довкілля.

Представники неурядової організації Фонду Еллен Макартур (Ellen MacArthur Foundation) розглядають посилення правил як «можливість вийти за рамки традиційного фокусу на зборі та переробці» і зосередитися також на дизайні, ремонті та повторному використанні продукції, щоб відійти від «поточної моделі «бери-роби-відходи». У звіті про вплив швидкої моди фонд зазначив, що понад 80% викинутого текстилю або спалюється, або захоронюється на звалищах і в кінцевому підсумку забруднює довкілля. Відповідно роздільний збір і рециркуляція не можуть бути економічно вигідними без платної системи РВВ.

Суб’єкти соціальної економіки

Загальний підхід визнає ключову роль суб’єктів соціальної економіки (включаючи благодійні організації, соціальні підприємства та фонди) в наявних системах збору текстилю. Це дозволяє їм утримувати та експлуатувати власні окремі пункти збору. Згідно з позицією Ради ЄС, держави-члени можуть звільнити їх від певних вимог щодо звітності, щоб уникнути непропорційного адміністративного тягаря.

Детальніша інформація: