Міністерство економіки України 14 лютого 2024 року оприлюднило на своєму сайті проєкт Національного плану з енергетики та клімату України 2025-2030 (НПЕК).

НПЕК побудовано на основі середньо- і довгострокових сценаріїв розвитку енергосистеми та прогнозів викидів парникових газів, що показують наслідки впровадження існуючих і запланованих цілей, політик і заходів у сфері енергетики та клімату. НПЕК є стратегічним документом, який спрямований на узгодження енергетичної та кліматичної політики для забезпечення сталого розвитку та відновлення економіки України.

Підготовка НПЕК є зобов’язанням України в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства згідно з вимогами Регламенту ЄС 2018/1999 і відповідними методологічними рекомендаціями Європейської Комісії. Крім того, розробка і схвалення НПЕК є умовою для розподілу фінансової допомоги ЄС в рамках майбутнього спеціального інструменту Ukraine Facility.

Україна визначила ключові цілі до 2030 року як на національному, так і на регіональному рівні (в рамках Енергетичного Співтовариства), зокрема: 

  • скорочення викидів парникових газів на 65% порівняно з рівнем 1990 року; 
  • кліматична нейтральність енергетичного сектору до 2050 року; 
  • частка відновлюваних джерел енергії у структурі валового кінцевого енергоспоживання не менше 27%; 
  • первинне споживання енергії не більше 72 224 тис. т н.е., кінцеве споживання енергії – 42 168 тис. т н.е.; 
  • очікувана економія енергії у будівлях органів державної влади не менше 24.9 ГВт·год/рік;
  • зниження рівня імпортозалежності (брутто-імпорт у загальному первинному постачанні енергії) до 33%; 
  • поглиблення диверсифікації джерел і шляхів постачання енергоресурсів – не більше 30% від одного постачальника; 
  • повна і всебічна інтеграція ринків електроенергії та природного газу України з європейським ринком; 
  • вільне ціноутворення на енергетичних ринках з механізмами підтримки вразливих споживачів; 
  • розвиток і фінансування інновацій та досліджень у секторі чистих технологій, відновлюваної енергетики та низьковуглецевого виробництва; 
  • підвищення конкурентоспроможності.

У Нацплані наголошується, що основними бар’єрами до впровадження енергоефективних заходів є викривлення тарифної політики, брак кваліфікованих кадрів для ідентифікації та впровадження проєктів, обмежені можливості до залучення фінансування та висока вартість залучених коштів, відсутність сталого державного співфінансування енергоефективних заходів. 

Детальніша інформація: